Валерій Чалий

Стрімке зближення з Росією не могло не призвести до відмови від одного з головних програмних положень «помаранчевої» влади — вступу до НАТО. І президент Янукович, і міністр закордонних справ Грищенко відкрито заявили, що питання про членство в НАТО для України зараз не на часі. Їхні слова знайшли практичне втілення в ухваленому в першому читанні законопроекті про основи зовнішньої та внутрішньої політики — про євроатлантичну інтеграцію в ньому немає ні слова. Опозиціонери звинуватили команду Януковича в створенні загроз суверенітету країни. Які загрози несе відмова від євроатлантичної інтеграції і що буде з інтеграцією європейською — про це часопис «Главред» запитав заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого.

Йдеться не лише про зняття з порядку денного питання про членство в НАТО. Я стверджую, що питання членства в НАТО для України жодного разу і не стояло на порядку денному. Для України було актуальне питання плану дій з підготовки членства в НАТО, який, по суті, є програмою реформування України. У перехідних положеннях законопроекту про основи зовнішньої і внутрішньої політики є фраза про забезпечення скасування міністерствами та іншими органами виконавчої влади тих актів, які суперечать цьому закону. Другий момент — позиція позаблокового статусу як нібито альтернатива євроатлантичному курсу. У такому разі нашій країні доведеться для забезпечення своєї безпеки істотно підвищити витрати на армію, відмовитися від будь-яких розмов про армію контрактну тощо. При цьому Україна буде, я цитую закон, брати участь в удосконаленні і розвитку європейської системи колективної безпеки. Виникає питання: про яку систему йдеться? Експерти можуть чітко заявити, що на сьогоднішній день такої системи не створено. Тобто ми закладаємо пріоритетність участі в розвитку системи, якої немає.

Юридичне закріплення позаблоковості звузить наш геополітичний маневр на майбутнє, але не вирішує питання підвищення рівня безпеки і обороноздатності України. Всі ці зміни внесені з однією метою: викреслити з усіх нормативних актів слова про євроатлантичний вектор розвитку. В той же час, говориться про збереження мети членства в ЄС — я не розумію, як можна інтегруватися в частину геополітичного простору і не говорити про безпеку цього простору. Або це нерозуміння, або це небажання конкретизувати ці питання. Україна не зможе тривалий час триматися в сірій буферній зоні між двома військовими блоками — з одного боку НАТО, з іншого — ОДКБ на чолі з Росією. Так чи інакше, цей маятник кудись хитнеться.

Про загрози суверенітету, територіальній цілісності можна буде говорити після того, як ці стратегічні рішення будуть втілені, все залежатиме від практичної діяльності влади. Її результати поки що неочевидні, але тенденції — цілком помітні. Проте я упевнений, що за деякий час Україна повернеться до євроатлантичного курсу. Нинішня пауза обумовлена і зміною влади в країні, і зовнішніми обставинами — і ЄС, і США зараз більшою мірою зайняті внутрішніми проблемами. Адже саме курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію тільки й здатний об’єднати країну. І рішення по Чорноморському флоту, і інші угоди хоч і не несуть безпосередньої загрози територіальній цілісності, але істотно обмежують самостійність нашої країни в ухваленні рішень. Коли орієнтири знову зміняться, ми постанемо в невигідному світлі і перед Росією, і перед ЄС, як країна, яка не може виконувати всі свої зобов’язання.

Мета Росії по відношенню до України — максимально зберегти на неї свій вплив. В той же час, в Україні є сили, які можуть цьому завадити, — зокрема, підприємці, які мають серйозні ділові інтереси на Заході, опозиційні політичні сили тощо. Найближчими місяцями варто чекати максимального тиску на Україну з боку Росії, яка, користуючись поки що великим рівнем довіри населення до влади, намагатиметься «протиснути» вигідні для себе рішення, які інша частина населення не сприймає.