Президент уміє дивувати. Позавчора ввечері Віктор Янукович призначив міністром оборони Дмитра Саламатіна. Перед тим він звільнив із посади Михайла Єжеля, який давно розчарував главу держави і чекав відставки ще з середини минулого року.

Експерти з військової тематики зізнаються, що не могли передбачити таке призначення, хоча досі Саламатін і був головою «Укрспецекспорту». Міністерство оборони — відомство людей, які «честь мають», — очолила особа, яка, будучи парламентарієм від Партії регіонів, ламала носи опонентам і парламентські меблі, ігнорувала регламент і закон. Уже очолюючи відомство з експорту зброї, Саламатін побив стільцем директора київського підприємства «Термохолод» Юрія Кисельова — просто через те, що він мав інший погляд на питання оренди одного будинку двома структурами. А вчора Президент особисто представив Дмитра Саламатіна керівництву МО та Генштабу ЗСУ.

Найважливіше: 46–річний Саламатін до 1999 року був громадянином Росії. За деякими даними, він — зять колишнього першого віце–прем’єр–міністра РФ Олега Сосковця. Це породжує слушні побоювання: чи може Українська Держава довірити свою безпеку особі з подвійним дном? Чи може Міністерство оборони України уникнути прямого впливу Кремля? Чи мав Янукович приховані мотиви при «здачі» оборонного відомства не просто цивільній людині без управлінського досвіду в царині ЗСУ (хоча варто відзначити й це), а ставленикові російських кіл?

До речі, відзначимо, що новий голова Служби безпеки України Ігор Калінін, указ щодо якого Янукович видав минулого тижня, — теж уродженець РФ.

«Саламатін — це темна конячка. В мене більше питань, аніж відповідей, — каже в коментарі «УМ» незалежний експерт із військових питань Анатолій Павленко. — Як він отримав громадянство України? На це є особливі умови — терміни та все інше. Мені цікаво, що спонукало його в 99–му році приїхати в Україну, залишаючи в Росії достойну посаду. Наприклад, я перевівся сюди в 1992 році з Тихоокеанського флоту, тому що тут започатковувалися Збройні сили України. Я був тут із самого початку. А які події штовхали Саламатіна, мені невідомо».

Очолюючи з 2010 року «Укрспецекспорт» — компанію, котра займається продажем зброї і військової техніки за кордон, Саламатін тривалий час поєднував цю посаду з депутатським мандатом, що є порушенням закону. Дмитро Альбертович не перетруджувався у парламенті: він жодного разу не виступив із промовою, не подавав депутатських запитів і лише одного разу зареєстрував коротенький законопроект, «автомобільний».

У Саламатіна була інша функція — «тафгая». Силою кулаків і твердістю лоба він «виховував» опонентів. Короткий список бійок за участю Саламатіна: переламав ніс «нашоукраїнцю» Карпуку під час ратифікації «харківських угод»; вирвав двері в президії парламенту й «зачистив» майданчик від опозиціонерів під час блокування трибуни; виштовхав нардепів з апаратної кімнати системи «Рада».

«У силові структури залучаються люди, які особисто віддані Президентові. Адже в суспільстві нагнітається атмосфера залякування, глава держави скаржиться на погрози життю — ці фактори теж позначаються на рішенні Президента, — каже «УМ» Володимир Карпук. — Цю людину не назвеш професіоналом у сфері національної безпеки та оборони. Це людина неврівноважена, психологічно не стійка».

«Нашоукраїнець» вважає, що Міноборони мала б очолювати людина, здатна ухвалити відповідальне рішення «на рівні генетичного коду». «Президент розуміє, що українець і професіонал ніколи не буде діяти супроти власного народу», — резюмує Карпук.