Результати соціологічного дослідження – експертного опитування “ Основні загрози й шляхи забезпечення національної безпеки України”

Основні результати опитування 

(одномірні розподіли відповідей на закриті питання, а також список експертів див. наприкінці прес-релізу)

Експерти відзначають погіршення ситуації у світі, зростання нестабільності, конфліктного потенціалу та військової небезпеки. Посилення напруженості відбувається на тлі розгортання глобальної економічної кризи. На думку експертів, наслідки кризи проявляться не тільки в економіці та соціальній сфері, але й значною мірою відобразяться на міжнародних відносинах. Зокрема, загостриться боротьба за лідерство у світі, посилиться гонка озброєнь, знизиться роль структур та правових механізмів, що забезпечують міжнародну безпеку. Найуразливішими до економічної кризи та її наслідків виявляться країни, що розвиваються, у тому числі - Україна.

Внутрішні загрози національної безпеки

Незважаючи на погіршення міжнародної ситуації, багато експертів уважають, що зараз для України немає прямих військових загроз.

Для національної безпеки найбільш актуальними є ризики та загрози внутрішні, а саме:

• Нездатність еліти сформувати та реалізувати узгоджену стратегію розвитку країни. Незрілість політичної еліти, її роз'єднаність; 
• Зрощення влади й бізнесу, високий рівень корупції. Готовність еліт заради певного роду преференцій іти на поступки зовнішнім гравцям всупереч національним інтересам;
• Слабкість та неефективність інститутів державної влади, нездатність керівництва країни забезпечити їхню ефективну роботу на всіх рівнях;
• Внутрішня політична нестабільність;
• Некомпетентність влади;
• Істотні регіональні розбіжності в політико-ідеологічних та зовнішньополітичних орієнтаціях населення, що створює передумови для розколу суспільства й дезінтеграційних процесів;
• Висока енергоємність економіки. Критична залежність української економіки від імпорту енергоресурсів; 
• Криза української економіки (як наслідок світової економічної кризи). Загроза втрати частини економічного суверенітету;
• Зниження рівня доходів населення та зростання соціального невдоволення як наслідок поглиблення економічної кризи;
• Загроза встановлення авторитарного режиму.

 Характеристика зовнішніх загроз

Серед зовнішніх викликів, що загрожують національній безпеці України, експерти назвали такі:

• Світова економічна криза та її безпосередні видатки - 
  • скорочення обсягів експорту - ключового джерела бюджетних надходжень,
  • загроза втрати ринків збуту для традиційного українського експорту (метал, продукція хімічної промисловості),
  • загроза втрати статусу країни - транзитера енергоресурсів,
  • загроза втрати частини економічного суверенітету внаслідок переходу стратегічних активів під контроль іноземного капіталу;
• Зростання політичної нестабільності у світі внаслідок поглиблення економічної кризи;
• Загроза перетворення України в інструмент / «розмінну монету» суперництва США та Росії за вплив у регіоні.
• Невизначеність позиції провідних країн ЄС щодо визнання місця й ролі України в міжнародному співтоваристві.
• Загроза ізоляції України від світових і регіональних економічних інтеграційних процесів;
• Політика США, спрямована на втягування України в НАТО всупереч настроям більшості населення України. Як наслідок - загроза погіршення відносин між Україною й Росією;
• Загроза порушення балансу сил, що склався в Східній Європі після розпаду СРСР унаслідок:
  • розширення НАТО на схід,
  • зростання витрат на озброєння в країнах Європи,
  • розміщення США елементів системи Протиракетної оборони в Чехії та Польщі;
• Загроза розвалу існуючої міжнародно-правової системи, яка гарантує у т.ч. територіальну цілісність і суверенітет України;
• Зростання напруженості у відносинах між НАТО й Росією;
• Прагнення США створити у Європі та Азії осередки нестабільності з метою компенсації глобальної кризи за рахунок євро-азіатських держав;
• Прагнення Росії посилити власний вплив на пострадянському просторі;
• Активізація заморожених конфліктів - тенденція до суверенізації окремих національних анклавів;
• Загроза війни між США та Іраном, ескалація напруженості в Афганістані та Пакистані;
• Радикалізація ісламських політичних рухів (у т.ч. - у Туреччині);
• Прагнення Туреччини посилити свій вплив у Чорноморському регіоні, у т.ч. –  у Криму через контакти з організаціями кримських татар;
• Нелегальна міграція;
• Міжнародна злочинність, зростання наркотрафіку через Україну;
• Міжнародний тероризм.

Серед конфліктних ситуацій, що належать до зовнішніх загроз, експерти найчастіше вказували такі:

• Конфлікти з Росією з приводу перебування Чорноморського флоту РФ та у зв'язку з незавершеністю делімітації ділянки україно-російського кордону в акваторії Азовського й Чорного морів, Керченської затоки;
• Територіальні суперечки між Україною й Румунією (конфлікт довкола острова Зміїний у зв'язку з розмежуванням континентального шельфу в Чорному морі, претензії деяких політичних сил Румунії на Бесарабію та Північну Буковину, прагнення Румунії обмежити судноплавство в українській частині устя Дунаю).
• Неврегульованість статусу Придністров’я, інтернаціоналізація конфлікту довкола Придністров’я. 

Характеризуючи офіційні відносини з країнами, що посідають важливе місце в зовнішній політиці України, експерти оцінили в середньому відносини зі США як «партнерські», при цьому позиція України в цих відносинах визначалася як «союзник-сателіт». У якості «партнера» (відповідно до середніх оцінок) також називалася й Польща.

Відносини із ключовими країнами ЄС – Францією та Німеччиною характеризуються як «нейтральні», що дисонує із загальними настроями в Україні здобути членство в Європейському Союзі.

Найбільш проблемними (відповідно до середніх оцінок - «конфліктними») були визнані відносини між Україною та Росією. І це притому, що Росія формально залишається стратегічним партнером України. Як «конфліктні» також були оцінені відносини з Румунією.

На думку експертів, найбільш дружні («союзницькі) відносини склалися в офіційного Києва із Грузією. Одночасно, ряд експертів звертають увагу на існування ризику втягування України в конфлікт між Росією та Грузією на боці останньої. 

Готовність України протистояти зовнішнім загрозам

Готовність України протистояти зовнішнім загрозам на сьогоднішній день експерти в середньому оцінюють як «помірну».

Як причини, що заважають Україні протистояти зовнішнім загрозам, експерти назвали такі:

• Відсутність спільних поглядів серед населення щодо національних інтересів та пріоритетів;
• Відсутність консолідованої точки зору всередині еліти щодо національних інтересів;
• Слабкість і неефективність державних інститутів. Перманентна політична нестабільність.
• Некомпетентність рішень у зовнішній політиці, її незбалансованість;
• Корумпованість еліт, їхня готовність іти на поступки зовнішнім гравцям всупереч національним інтересам заради певного роду преференцій;
• Прагнення правлячого режиму проводити зовнішню політику на користь тільки однієї з великих держав, конфліктуючи з іншою стороною;
• Відсутність високопрофесійної та модернізованої (у військово-технічному відношенні) армії;
• Критична залежність України від поставок енергоресурсів з-за кордону.

а) Перспектива позаблокового статусу і проведення політики активного нейтралітету

Серед експертів немає однозначної думки з приводу доцільності закріплення в Конституції України позаблокового статусу та проведення політики активного нейтралітету – прихильників і противників цього кроку виявилося приблизно порівну.

На користь позаблокового статусу й політики нейтралітету, експерти вказали такі аргументи:

• З'явиться можливість сконцентруватися на забезпеченні власних національних інтересів;
• Буде реалізовуватися власна національна політика воєнно-стратегічного та оборонного планування без оглядки на думку інших держав, але виходячи з поточних інтересів України;
• Україна перестане бути заручником геополітичного суперництва;
• Буде частково знята напруга суспільно-політичного протистояння всередині України;
• Відкриються перспективи для налагодження конструктивних економічних відносин і співробітництва, як зі Сходом, так і з Заходом.

• Зміцнити злагоду в суспільстві;
• Налагодити дружні стосунки із сусідніми державами;
• Знизити загрози втягування в існуючі міждержавні конфлікти третіх країн;
• Зміцнити авторитет України у світі;
• Забезпечити безпеку та територіальну цілісність України.

• Нездатність України самостійно гарантувати суверенітет і забезпечити національну безпеку;
• Недостатність ресурсів національної економіки для реалізації ефективної оборонної політики;
• Проблематичність реального визнання нейтрального статусу міжнародним співтовариством;
• Фактична незначущість проголошеного позаблокового статусу.

• Зниження здатності України протистояти зовнішнім загрозам;
• Ослаблення позиції та впливовості України на міжнародній арені;
• Перетворення України на «буферну зону» між конфронтуючими військово-політичними блоками;
• Посилення тиску інших держав на Україну, ризик висування офіційних територіальних претензій;
• Різке підвищення витрат на оборону.

б) Перспектива вступу в НАТО

• Надання гарантій безпеки як країні-учасниці системи колективної безпеки;
• Зняття (або, принаймні, істотне зниження) проблеми територіальних домагань із боку інших держав;
• Вибудовування союзницьких зв'язків зі Сполученими Штатами Америки, а також низкою країн, що належать до зони впливу США;
• Участь у процесі розробки й прийняття рішень у сфері регіональної та глобальної безпеки; 
• Більш тісне економічне та політичне співробітництво із західними країнами;
• Поліпшення перспективи вступу в ЄС;
• Підвищення авторитету (статусу) і впливу України в міжнародній політиці;
• Прийняття й реалізація передових стандартів у військовій сфері;
• Проведення нагальних реформ у політичній та економічній сферах;
• Чітке геополітичне позиціювання, зняття проблеми історичного вибору;
• Стабілізація внутрішньої політичної ситуації, завдяки остаточному затвердженню (вибору) зовнішньополітичного курсу.

• Підвищенню боєздатності української армії;
• Модернізації армії;
• Забезпеченню безпеки України та її територіальної цілісності;
• Розвитку в країні демократії, зміцненню правової держави.

• Загострення відносин (конфлікт) з Росією;
• Використання США України як інструмент у конфронтації з Росією;
• Поглиблення розколу суспільства, підвищення соціальної напруженості, посилення загрози дезінтеграції країни;
• Посилення залежності від США, втрата Україною значної частини політичного суверенітету;
• Перетворення України на потенційну учасницю геополітичних конфліктів за участю США;
• Поява для України нових, більш небезпечних військових загроз;
• Збільшення ризику міжнародного тероризму;
• Збільшення витрат на оборону;
• Занепад вітчизняного ВПК та авіабудування. Фактична втрата статусу країни, що володіє оборонними технологіями.

Імовірність того, що на грудневому (2008 р.) саміті НАТО буде ухвалене рішення про приєднання України до ПДЧ, експерти в середньому оцінюють як «низьку».

На думку ряду експертів, приєднання України до ПДЧ буде сприяти:

• Здійсненню реформ в оборонній та політичній сферах;
• Виділенню асигнувань на оборону в належних обсягах;
• Наведенню порядку в сфері оборони та національної безпеки;
• Підвищенню рівня підготовки військовослужбовців;
• Підвищенню мотивації у військовослужбовців;
• Впровадженню громадського контролю у сфері національної безпеки та оборони;
• Інтенсифікації військового співробітництва та співробітництва спецслужб;
• Більш чіткому геополітичному позиціюванню та зняттю проблеми історичного вибору.
• Консолідації частини політичної еліти, орієнтованої на НАТО;
• Зміцненню відносин України та країн-членів НАТО.

• Загострення відносин (конфлікт) з Росією;
• Поглиблення розколу суспільства, підвищення соціальної напруженості;
• Збільшення витрат на оборону.
• Занепад вітчизняного ВПК та авіабудування внаслідок згортання військово-технічного співробітництва з Росією.

Також було висловлене побоювання з приводу ризику того, що Україна може приєднатися до ПДЧ, однак при цьому її вступ у НАТО буде відкладено на невизначений термін. Таким чином, Україна буде нести увесь тягар, пов'язаний зі членством у НАТО, однак буде позбавлена багатьох переваг повноправного члена Альянсу.

 в) Перспектива приєднання до ОДКБ

У цілому (з урахуванням середніх оцінок) експерти вважають, що приєднання до ОДКБ «певною мірою» буде сприяти розвитку національного військово-промислового комплексу. Правда, модернізації армії та підвищенню її боєздатності такий крок буде сприяти лише «незначною мірою».

Серед негативних наслідків приєднання до ОДКБ експерти найчастіше називали посилення залежності України від Росії, загострення суспільно-політичної ситуації в Україні, втрату довіри до України з боку Заходу, випадіння з інших систем колективної безпеки. Окремі експерти висловили думку, що приєднання до ОДКБ призведе до регресу демократичних інститутів, переорієнтації на авторитарну модель управління.

Слід зазначити, що більшість експертів, які висловилися на підтримку позаблокового статусу й проведення політики активного нейтралітету послідовні у своїй позиції. Вони вважають недоцільним вступ України до будь-яких військово-політичних блоків, як під егідою США, так і під егідою Росії.

Переважна більшість експертів позитивно ставляться до того, щоб Україна брала участь у формуванні нової системи європейської безпеки. Щоправда, ряд експертів (причому навіть ті, хто позитивно сприймає ідею створення нової системи європейської безпеки) скептично оцінюють можливість реалізації цієї ідеї на практиці.

Що стосується перешкод на шляху створення нової системи європейської безпеки, то експерти, насамперед, акцентують увагу на тому, що створення такої системи вимагає колосальних витрат, до яких європейські країни не готові, особливо в умовах наростаючої економічної кризи. Ще одна обставина, що ставить під сумнів можливість створення нової системи європейської безпеки - це відсутність єдиного погляду на цю ідею серед самих європейських країн. Також висловлювалася думка, що створення європейської системи безпеки неможливе через відсутність впливового, «потужного» провайдера. Однак не всі експерти поділяють ці доводи.

На думку експертів, приєднання України до нової системи європейської безпеки дасть такі переваги:

• Надання гарантій безпеки як країні-учасниці системи колективної безпеки;
• Входження до нової міжнародної структури на правах однієї з країн-фундаторок, що забезпечує вигідне становище (статус) в організації;
• Можливість впливати на питання у сфері європейської безпеки;
• Налагодження більше тісних взаємин з ЄС;
• Поліпшення перспективи вступу в ЄС.
• Підвищення авторитету (статусу) і впливу України в міжнародній політиці;
• Впровадження європейські підходів і стандартів в оборонній сфері та сфері безпеки;
• Участь у системі колективної безпеки, що є неконфліктною для еліт і громадської думки. Як наслідок - зменшення протистояння та напруженості в суспільстві, зняття з порядку денного питання про історичний вибір;
• Стабілізація внутрішньої політичної ситуації завдяки остаточному затвердженню (вибору) зовнішньополітичного курсу;
• Проведення нагальних реформ у політичній та економічній сферах.

На думку експертів, приєднання України до нової системи європейської безпеки може мати такі негативні наслідки:

• Певне загострення відносин одночасно з Росією та США;
• Необхідність участі у військових та поліцейських (миротворчих) операціях в інтересах європейських країн;
• Набуття Україною нового спектру військових загроз;
• Збільшення ризику міжнародного тероризму внаслідок участі України в операціях на території інших держав;
• Збільшення витрат на оборону;
• Занепад вітчизняного ВПК та авіабудування внаслідок скорочення замовлень із боку українського оборонного відомства.

Важливо підкреслити, що більшість експертів оцінюють ймовірність вступу України до ЄС або як «низьку», або виключать можливість такої події взагалі.

д) Шанхайська організація співробітництва (ШОС)

Заочну дискусію серед експертів викликало питання про доцільність участі України в діяльності ШОС. Частина експертів висловила сумнів у необхідності такого кроку, мотивуючи це тим, що дана організація поєднує країни географічно віддаленого регіону, в якому немає українських інтересів. Водночас, багато експертів указали на те, що присутність України в ШОС у тому чи іншому статусі сприяло б зміцненню відносин із країнами, що володіють колосальними ринками та претендують на лідерство у світі.

е) Міжнародна організація Грузії – України – Азербайджану – Молдови (ГУАМ)

З точки зору реалізації інтересів і забезпечення безпеки України переважна більшість експертів оцінили ефективність діяльності ГУАМ на сьогоднішній день як «низьку. Окремі експерти висловили думку, що дана організація створена з ініціативи США, а основу об'єднання склали не стільки спільні інтереси, скільки антиросійська спрямованість.

Багато експертів вважають, що для ГУАМ було б перспективним перетворення на «економічну регіональну організацію» (переорієнтація на розв’язання економічних питань). Лише деякі висловилися на підтримку розвитку даної організації як «політичної» або «військово-політичної». Разом з тим, половина експертів переконані, що ГУАМ як міжнародна організація не має довгострокової перспективи.

>>> Продовження >>>