«Грузинський виборець зробив те, чого не зміг зробити Путін — знищив майбутнє Грузії». Цю гостру оцінку відомої російської журналістки Юлії Латиніної, яка ніколи не приховувала своїх симпатій до реформаторської команди Михаїла Саакашвілі, можна не поділяти. Але з погляду вдумливого українця, за плечима якого — піднесення після Помаранчевої (натхненної грузинською Трояндовою) революції, розчарування її провідниками, усвідомлення їхнього й свого безсилля після конституційної реформи, сумна втіха з приводу справді прозорих і демократичних виборів та гірке усвідомлення чорної діри, в яку летить держава «завдяки» діяльності їх переможців — суб’єктивність російської журналістки складно не поділяти.

Безперечно, і сам президент Саакашвілі, і його команда наробили багато помилок. Чимало з них визнали й виправили, чимало — ні те, ні інше. Але той факт, що порівняно з «дореволюційними» часами Грузія під керівництвом Саакашвілі зробила просто гігантський ривок уперед — незаперечний. Перебувати при владі вічно не порадиш жодному реформатору — рано чи пізно реформаторський дух вичерпується й переходить у диктаторський запал «змінити все, окрім себе у кріслі». Проте, коли вчора, після підрахунку близько чверті бюлетенів, поданих на парламентських виборах, чинний президент визнав поразку й оголосив про перехід своєї партії «Єдиний національний рух» в опозицію, усі симпатики «реформаторської» Грузії затамували подих. Бо майбутнє єдиної держави пострадянського простору (євросоюзівську Прибалтику не рахуємо), яка після «регіоналізації» України залишалася флагманом реформ у європейському фарватері, несподівано стало вкрай непевним...

Хоча є для таких симпатиків і добра новина. Попри всі більш–менш диктаторські прояви влади Саакашвілі, відтепер навряд чи в когось повернеться язик назвати його справжнім диктатором. Диктатори ж бо вибори не програють.

Прозора перемога «Мрії»

Справді впевнено про поразку правлячої партії грузини вперше заговорили після оприлюднення результатів екзит–полів. Попри величезну розбіжність (від 35% до 70% в опозиційної сили «Грузинська мрія» й від 25% до 45% у «Єдиного національного руху»), усі вони беззаперечно віддавали перемогу опозиції. Президент Саакашвілі у своєму зверненні до народу, наголосивши на тому, що влада, як і обіцяла, змогла провести прозорі вибори, одразу визнав перемогу опозиційної сили мільярдера Бідзіни Іванішвілі за партійними списками. Проте парламент Грузії обирають за змішаною системою. А в мажоритарних округах, за словами глави держави, лідирувала правляча партія. Тож поспішати з висновками щодо переможців було зарано.

Але «грузинські мрійники» вважали інакше: цілу ніч у Тбілісі (столиця віддала свої симпатії саме Іванішвілі) прихильники опозиції святкували перемогу. Вчора її визнав і Саакашвілі. «За результатами попередніх підрахунків очевидно, що в цих виборах переваги домоглася коаліція «Грузинська мрія». Це означає, що нова парламентська більшість має сформувати новий уряд і президент у рамках Конституції сприятиме процесу початку роботи парламенту, обранню його голови й формуванню уряду», — заявив президент. Підрахувавши 30% бюлетенів, Центрвиборчком Грузії навів такі цифри: партія Іванішвілі — 53,11% голосів, «Єдиний національний рух» — 41,57%. Решта політичних сил не дотягувала до необхідних для проходження в парламент 5%. Явка на виборах становила 61%.

Найбільше правлячій партії нашкодив, звісно, нещодавній (і підозріло «вчасний») скандал із тортурами в тюрмах. І хоча Саакашвілі й компанія одразу відреагували — відповідні міністри пішли у відставку, винних було покарано, — на виборах це коштувало їм щонайменше кількох дуже важливих відсотків голосів.

«Лежати на дивані, і щоб тобі подарували літак...»

Бідзіна Іванішвілі, якого одні вважають рятівником Грузії, а інші — щонайменше «темною конячкою» (щонайбільше — черговим проектом Кремля), уже приміряє на себе шапку якщо не прем’єр–міністра, то принаймні лідера нації. Наразі мільярдер не має навіть грузинського громадянства, хоча й просив про нього. Але при цьому не відмовився від громадянства Франції, а грузинське законодавство не передбачає надання паспорта громадянам, які вже мають громадянство іншої держави. Тож на виборах лідер «Грузинської мрії» проголосувати не зміг. Хоча на виборчу дільницю прийшов і закликав виборців підтримати опозицію.

Але невдовзі, очевидно, громадянство Іванішвілі матиме — хоч із французьким паспортом, хоч без. Адже з 1 січня Грузія стає парламентською республікою, а отже, повнота влади перейде саме до парламенту. Свого часу конституційну реформу гаряче підтримали і президент, і його більшість у парламенті — тоді про потенційну поразку правлячої партії ніщо не свідчило.

Після того, як Саакашвілі визнав поразку, Іванішвілі порадив йому піти у відставку й провести позачергові президентські вибори. Хоча й на чергових, які відбудуться наступного року, він ще може встигнути перемогти — навряд чи хвиля народної надії на втілення «грузинської мрії» вщухне до того часу.

«Мрія, розумієте? Грузинська мрія — лежати на дивані, і щоб тобі подарували пральну машину. А ще краще — квартиру. А ще краще — літак. Тільки це, звісно, не грузинська мрія — це мрія люмпена», — пише Юлія Латиніна.

Чи не найбільше нарікань на владу Саакашвілі виказували безробітні, яких у Грузії вистачає, таксисти, ті, хто в результаті реформ нової влади втратив роботу... Власне, таксисти — це нерідко і є офіційно безробітні й ті, хто втратив роботу. Бо звик давати й брати хабарі, «підмазувати» міліції, працювати на всесильних «злодіїв у законі». Усіх цих явищ у нинішній Грузії вже просто немає.

Зате є поліція з таким рівнем довіри, який годі уявити не те що пострадянському, а навіть більшості «західних» громадян. Є надлишок електроенергії, яку експортує за кордон країна, де ще дев’ять років тому на вулицях столиці розпалювали багаття, аби приготувати вечерю й не замерзнути в холодній квартирі. Є найнижчий у світі рівень злочинності, найсприятливіші умови для розвитку бізнесу й унікальні будинки юстиції, де за півгодини можна отримати одразу й закордонний паспорт, і свідоцтво про підприємницьку діяльність, і документи на авто тощо.

Усе це — здобутки влади Саакашвілі. Чи збереже їх нова влада? Хочеться, звісно, вірити в краще. Хоча нещодавній український досвід уже підкидає уяві картинки з масовим звільненням із влади «молодих реформаторів» і заміну їх на «невідомо–про–що мрійників», які дорвалися до влади...

Утiм це справді може бути лише макабрична картинка, яка не матиме нічого спільного з дійсністю. Принаймні дуже хотілося б у це вірити.