Останнім часом Петро Олексійович не дозволяв собі надовго відлучатися з поля зору політично активної публіки в Україні. Він не пропускав ефіри у Шустера і з`являвся там чи не щомісяця. Він витрачав години вечірнього часу в лютих суперечках з опонентами. І було видно, що за нової влади колишній соратник Ющенка нікому особливо не кланяється в ноги.

Тим не менш, посаду Петру Олексійовичу запропонували. Що за цим стоїть?

Я дивилася практично всі політичні ток-шоу, де брав участь Петро Порошенко, і дуже часто ловила себе на думці, що, якби була в студії, обов`язково натиснула б кнопку підтримки.

Обговорюючи податковий кодекс у зв`язку з пенсійною реформою, він назвав політиків неробами, які не вміють толком витрачати податкові відрахування підприємців, але зауважив при цьому, що в кризу багаті повинні платити більше податків. «Вертикаль влади - не самоціль, це інструмент», - наставляв Порошенко чи то глядачів, чи то Банкову.

Цікаво, що коли на програмі мова зайшла про диверсифікацію газових постачань, він зумів "посадити" і спікера нафтогазового урядового блоку Костянтина Бородіна, і саму Інну Богословську. Порошенко переконував, що потрібно побудувати термінал для скрапленого газу і нам навіть Катар пропонує.

- Катар хоче мати право власності на цей термінал, - обурювалася Інна Германівна.

- Найбільший постачальник скрапленого газу хоче мати право власності. О, жах! - з удаваним переляком повторив Порошенко.

- Так, адже це залежність. Адже тому нас Росія раком поставила, - гірко констатувала Богословська.

- Мене не ставила, - вальяжно зауважив у відповідь власник декількох заводів у Росії.

Говорячи про ЗВТ, він практично повторював те, що говорили нам посли і лідери західних держав. Він чекав, всіляко прогнозував підписання угоди про ЗВТ ще в 2011 році і переконував владу вирішити проблему з Тимошенко. А коли Олена Бондаренко спробувала щось заперечити, то осадив її тим, що говорив з цього приводу з Баррозу, Ромпеєм, Ештоном і лідерами фракцій Європарламенту. Петро Олексійович, який публічно назвав неможливість підписати договір про Асоціацію злочином, через два місяці після цього збирає свій вузлик і йде до уряду Азарова. Звичайно, подібне призначення тягне цілий ряд запитань. Перше. Що Порошенко зможе зробити в далеко не ключовому міністерстві при першому віце-прем`єрі Валерії Хорошковському і міністрі фінансів («сімейному») Юрієві Колобову? Друге. Як буде вибудовувати відносини з колегами по олігархічному цеху?

«Україна - острів непрофесійності», - зауважив в одному з ефірів Порошенко. Але чи стане він самотнім воїном на острові непрофесійності?

Що буде робити Петро Олексійович у разі призначення на пост міністра: намагатися робити реформи чи охороняти і примножувати майно? Про це ми запитали експертів.

Анатолій Гальчинський, один з найбільших авторитетів у макроекономіці, радник президента Кучми в 1994-2004 роках:

Я дуже позитивно ставлюся до двох останніх призначень: і до Петра Порошенка на посаді міністра економіки та до Валерія Хорошковського в ролі першого віце-прем`єра. Петро Олексійович - вже представник нових менеджерів. Це ще не те покоління, яке мені хотілося б побачити біля керма країни, але краще, ніж ті, хто зараз при владі. Я працював з ним у Нацбанку - і Порошенко здавався мені людиною дуже думаючою і креативною.

Я не вірю, що можливі серйозні чвари з Адміністрацією Президента, тому що це призначення самої Адміністрації Президента. Вони представники нової приватної економіки. Люди бізнесу, навіть маючи бізнес у Росії, бояться інтеграційних політичних зв`язків із Росією, тому я вірю в їхню західну спрямованість.

Борис Кушнірук, економічний експерт:

Саме міністерство економіки у вибудуваній системі управління навряд чи можна вважати дуже важливим. Хоча Петро Олексійович людина амбітна і він буде намагатися посилити його вплив. Яким чином він це зробить, враховуючи, що звідти забирають навіть право проведення тендерів, не знаю. Думаю, що воно могло б виступити генератором системи реформ. Реформи по суті своїй не галузеві заходи, а серйозна комплексна робота. Економічна реформа пов`язана із соціальною сферою, ЖКГ пов`язана з системою покупок в тепловій енергетиці. Системні реформи завжди синтезовані.

Теоретично Порошенко тягне на роль генератора системного підходу до реформ. Чи зможе він реалізувати це практично? У мене є сумніви. Хоча спроби він буде робити. Не виключаю, що у нього є приціл потрапити на пост прем`єра. Після виборів він захоче спробувати стати компромісною фігурою від більшості та опозиції.

Володимир Лановий, директор Центру Ринкових реформ:

Нічого обнадійливого в призначеннях на посади віце-прем`єра і міністра економіки я не бачу. Вектор рухів економічної політики заданий. Модель спрямована на збагачення окремих кланів. Всі стратегії, всі бюджетні і податкові нововведення підпорядковані цьому.

У країні ресурсів немає, валюти немає, люди ховають валюту вдома, ніхто не зацікавлює людей. У влади немає ніякої поваги до громадян, і до цієї влади немає ніякої довіри як до партнерів. МВФ сказав, що не буде валютної підтримки. Немає відкритості, немає чесності і свобод. Не буде зростання, поки метою людей при владі є вектор на збагачення. Все, що повинен був зробити уряд - піти у відставку. Влада повинна була обговорити ситуацію і провести термінові зміни і відповідно до цього формувати уряд. Корупція тягне збіднення людей.

Молодь їде за кордон, пенсіонерам не індексують пенсії. Чиновництво і великий бізнес просто грабують бюджет. Як грабують, запитаєте ви? Колосально нахабна тіньова приватизація. Витягування прибутків з держпідприємств. Монополізація стала правилом для українських ринків. Усіх - сировинних, енергетичних. Сплески зростання майна мільярдерів це підтверджує. І немає ніякої протидії. Проходить масштабне вилучення доданої вартості на користь багатих людей. І що в цих умовах зробить Порошенко? Який сенс точкових кадрових змін, якщо нагорі не розуміють, які цілі ставлять в управлінні державою.

Маша Міщенко