27.01.2011

Якимось дивним чином призначення Міністром МНС 12.11.10 Віктора Балоги в інформаційному полі нашої держави пройшло настільки "тихо”, що здається нашому журналістському братові вже все однаково окрім того, за що платять, або того, про що мовчання оплачується. Коментарі з цього приводу протримались днів зо два і ті були сухішими ніж потрапляння задніх ніг корови Феськи до каналізаційного люка і витягування її звідти пожежною машиною. Але в біло-блакитний уряд Азарова міністром призначили не адміністратора з Донецька, чи пожежного з Макеївки, чим зараз нікого не здивуєш, а помаранчевого голову Секретаріату викинутого на смітник історії Президента Ющенка.

Версій про причини такого реверансу В.Януковича є багато, але істинні причини такого призначення мабуть відомі одиницям. Можливо в причинах свого призначення помиляється навіть сам Балога. За однією із версій це подяка Балозі з боку Д.Фірташа, який зобов’язаний Віктору Івановичу за зелений коридор в кабінет Ющенка часів його президентства та активну війну із противницею Фірташа Ю.Тимошенко, яку вів Балога із крісла голови Секретаріату Президента. Ця версія набуває особливої уваги, зважаючи на близькість Фірташа до нинішнього глави Президентської адміністрації Сергія Льовочкіна.

Не можна виключати, що і сам Льовочкін скористався нагодою підсунути свиню пану А.Клюєву, який останнім часом активно курував МНС особливо після відставки безпосереднього куратора Сівковича, та не входить до бізнес-гупи Льовочкіна. В епіцентрі іншої версії, яку до речі мало хто проаналізував є пан Стрижак, колишній Голова Конституційного Суду України. Цей закарпатський соратник Балоги, який став у свій час головою КСУ з подачі Балоги не так давно тихенько здав своє крісло, перед цим узаконивши коаліцію тушками рішенням КСУ. Не виключено, що на прийняття судом такого рішення активно впливав пан Балога звісно на прохання нинішніх соратників. Хоча не можна виключати, що у нинішніх регіоналів і без Балоги знайшлись би важелі впливу на Стрижака. Взяти хоча б публікації про вельми вольготне закарпатське життя Стрижака молодшого. Як мовиться була б людина. Якщо брати до уваги дану версію, то в такому випадку це виконання домовленостей перед Балогою, або, можливо навіть і їх частина.

Але не виключено і те, що сам В.Янукович вирішив почати брати на роботу деяких тих, кому завжди можна вказати на місце, нагадавши ким ти був і звідки ти взявся. Подібним персонажам навіть і пояснювати не треба за яким кілометром можна опинитись тільки за найменшого бажання батька. І це в кращому випадку. Зі своїми соратниками трохи важче, бо вони завжди були з тобою по один бік, а тут… Звичайно можна було б розглядати і версію лояльності депутатської групи єдиного центру до більшості, але якихось 5 штичків дешевше переконати навіть поодинці. Хоча скоріше за все цей маленький бонус пана Балоги міг піти йому в загальний залік. Можливо пан Балога, який не володіє здібностями оратора, якимось дивним чином зміг переконати оточення Президента, що є авторитетним лідером потужної ешелонованої на всіх рівнях партії і принесе цим користь нинішній владі. То це очевидна для всіх повна маячня. Партія Балоги – це фантом. Просто будучи головою президентського секретаріату йому дуже легко було дати команду зареєструвати партію. На виконання команди всі тодішні губернатори зареєстрували осередки на папері, дехто аж до сіл, де мав "своїх” сільських голів, а в основному, закінчуючи районами, де тодішні голови РДА, ці міфічні осередки і очолили. Звичайно всі рапортували Балозі про ростучу, мов на дріжджах кількість членів його партії. Як тільки Балога став ніким, ці голови осередків тут же порозбігалися, декого ще тоді викинули з адміністрацій, а дехто при портфелях поспішив заявити про свій вихід з партії аби не били разом з Балогою, або так, про всяк випадок, бо з якихось переконань в цій партії не знайти навіть психічно хворого.

Оскільки члени партії були на папері, то в результаті у Балоги на руках замість партії, про яку він базікає, залишилась купа статутних документів, гарних, оформлених відповідно до чинного законодавства, з відповідними печатками, але просто ПАПЕРІВ. Потихеньку, у вигнанні, по ночах перераховуючи мільйони отримані від тих, кого ти кинув, будучи на високому посту, про її існування почав забувати, мабуть і сам Балога, але тут раптом змінили виборче законодавство і стало так, що на вибори навіть десь в забутому Богом районному містечку кандидата в мери повинна висувати партія, будь-яка. Звісно, людям, які не є членами ніяких партій, але мають бажання і авторитет (бо особливо на периферії України авторитетні люди зазвичай стараються ні в що не вступати по життю) та хочуть прийняти участь у виборах, скажімо мера свого містечка зрозуміли, що їм вкрай необхідно, щоб "по них вдарили печаткою”, бо у нас, як у персонажа актора Віторгана у всім відомому совдепівському фільмі, де він сказав, що "без бумажки ты какашка, а с бумажкой человек”. Оскільки в маленьких населених пунктах всі один одного знають, то й голосують за людину, не звертаючи увагу від якої той партії, особливо, якщо від якоїсь сіренької, по типу балогівської. І тут ті зголоднілі одинокі балогівські голови осередків, які ще не погубили, або не пропили печатки зрозуміли, що прийшов їх зоряний час. Можна підзаробити, ставлячи печатку на рішенні про висунення кандидатом на виборах будь-кому, хто платить. До речі балогівські члени не видумали щось ексклюзивне, так на останніх виборах заробляли практично всі подібні "партєйки”. Почався великий рух партійних печаток по всій Україні. І тут Балога, потягуючи молоде мукачівське вино, відчув запах цього руху і в силу своєї недолугості вирішив, що партія ще жива, ну і сам він значить ще ого-го. Результати голосування всім все підтвердили. І не треба в балогівський, не повертається язик сказати актив, бо то повний пасив записувати тих одиноких по Україні переможців перегонів, висунутих його партією. Вони до Балоги не мають жодного відношення. Вони тупо купили його печатку, бо їм все одно було, яку брати лиш би дешевше, і то одноразово, і не більше. І сидів би Балога зі своєю фракцією в єдиній рідній Закарпатській облраді в глухій опозиції, якби Віктор Федорович дав команду місцевим регіоналам створювати більшість з тими націоналменшинними партіями на Закарпатті, які потрапили в раду області. Та і потрапила балогівська партія в облраду не дякуючи авторитету Віктора Івановича, бо авторитету в нього в рідній області ніколи і не було, а оскільки наші співвітчизники за 200 гривень віддавали балогівським комівояжерам свої паспорти перед виборами. Звісно, коли члени ДВК проплачені тобою, то здійснити необхідне волевиявлення далі вже не важко, аби тільки не нарватись на проблеми з регіоналами.

Якщо допустити, що Віктор Янукович повірив в те, що Балога додасть йому, чи владі загалом авторитету, то він глибоко помилився, оскільки на західній Україні Балога авторитету ніколи не мав, а на решті території і не міг його мати апріорі. В результаті на сході виборці можуть бути не задоволені таким кроком Януковича, а виборцям на заході країни, як і раніше плювати і на Балогу і на його портфель.

Не будемо забувати і про Нестора Шуфрича. Звичайно доклав зусиль до звільнення Шуфрича його давній друг і партійний соратник все той же Сергій Льовочкін, з яким у Нестора Івановича серйозний ринговий конфлікт ще за часів останньої президентської виборчої кампанії. Якщо допустити, що цинізм у владі досяг свого апогею, то звичайно аби повністю насолити Шуфричу, треба не тільки підсунути озвучувати на засіданні Верховної Ради подання Кабміну про відставку міністра його другу Андрію Клюєву, а ще й на це місце призначити запеклого ворога. В такому випадку у разі відставки Балоги наступним міністром має бути хіба що Сергій Ратушняк. Ну і фактично остання версія тих відданих регіоналів, які самі собі не можуть пояснити подібне призначення і шукають виправдання в тому, що нібито Балога дуже хороший організатор.

З одного боку зрозуміло, що у нинішньої влади кадровий голод, але ж не настільки, ну, а з іншого не треба перебільшувати розумові здібності пана Балоги. Всі ми пам’ятаємо його телевізійні коментарі на посаді голови секретаріату Президента у текстовому вигляді із власним фото на екрані. Звичайно, легко бути розумним, коли на екрані глядачі читають текст, який нібито сказав ти. Це ж не тужитись самому перед камерою підбираючи необхідні слова, тим більше коли у власному лексиконі їх нема. Чи, може за той же період роботи ми споглядали Віктора Івановича десь у прямих ефірах, чи ток-шоу з публікою. Ну звичайно він не мав часу, бо був зайнятий державними справами великої ваги.

Врешті закінчимо аналізувати причини призначення та спробуємо поглянути на те, що відбувається в МНС з приходом туди Балоги, бо те, що діється там нагадує якусь другу серію помаранчевої революції в окремо взятому міністерстві. Як стверджують наші джерела в МНС першим, що вразило було те, що до приїзду пана Балоги не тільки з міністерського кабінету, а і з приймальні, де зазвичай у шафах зберігаються книжкові подарунки практично всім попередникам його служба винесла всі папери, книжки, газети, все до останнього папірця. Охорона зайняла просторий кабінет прямо навпроти входу в приймальню. Кількість охоронців, а їх, як стверджують постійно не менше п’яти (і це ще без водіїв) та запобіжні заходи охорони вразили навіть тих, хто пережив Жванію на цьому посту. Але то ж були буремні постреволюційні хвилини.

Один охоронець постійно знаходиться в коридорі перед дверима в приймальню, інший в самій приймальні, решта охорони — в кабінеті поруч. Двері в приймальню і в кабінет самого міністра практично ніколи не бувають закритими. Всі наради і зустрічі Балога проводить не зачиняючи дверей, так, щоб завжди бути в полі зору охоронця в приймальній. Їжу приймає не в дальній кімнаті своїх апартаментів, а на кухні дівчат – помічниць в приймальній, знову ж таки при відкритих дверях поближче до охорони. До речі, якщо Вас Балога запросить пообідати з ним на кухні, не задирайте сильно носа, думаючи, що стали його довіреною особою.

Балога запрошує кого попало, хто в момент наближення часу приймання їжі опиняється під руками і використовує їх, як піддослідних кроликів. Пригощаючи гостя він робить так, щоб той скуштував першим і дивиться, чи все з ним в порядку, перевіряючи таким чином, чи не отруєна їжа. А увагу гостя від того, що сам ще не їсть, відволікає різними дурними історіями переважно із свого життя. На всьому крилі другого поверху де знаходиться приймальня міністра неофіційно, але фактично заборонено знаходитись. Небажано навіть відвідувати жіночий туалет, який знаходиться на самому початку крила метрів за 15 — 20 від дверей приймальні. Двері евакуаційного виходу в самому кінці коридору, які за історії міністерства та відповідно до протипожежних норм, які контролює саме міністерство завжди були відчинені, зараз всупереч здоровому глузду, але на догоду міністру закриті на замок і опечатані. Безглуздість цієї ситуації хоча б в тому, що в разі пожежі в міністерстві, виникнення значної задимленості, буде велика скупченість на центральних сходах і сам міністр може не встигнути евакуюватись. Хіба що ключ віддали йому особисто і носить він його на шиї, як амулет.

Навпроти приймальної міністра по загальному коридору знаходиться приймальна його першого заступника, кабінет якого в силу виконання посадових обов’язків змушена відвідувати значна кількість працівників як самого міністерства так і інших відомств, що не подобається пану Балозі. Дійшло до того, що пошту, яка повинна візуватись, чи підписуватись першим заступником несуть у зовсім інший кабінет , звідки її час від часу забирають помічники першого заступника. Зворотній шлях завізованих документів такий же. Завізувати терміновий документ по цій же причині ціла проблема, бо можна нарватись на нецензурну лайку Міністра Балоги, як нарвались на неї полковники з обласних управлінь МНС. Хлопців викликав на співбесіду сам Балога і вони просто чекали на загальному коридорі запрошення в кабінет до міністра, не знаючи, що знаходяться вже в забороненій зоні. Матюки пана Міністра на адресу полковників довелось почути не тільки їм самим.

Пересувається пан Балога на кортежі із двох власних броньованих Ауді А8 із закарпатськими номерами з кавалькадою охорони. Такі заходи безпеки є не зовсім адекватними для звичайного міністра. Враховуючи, що охорона ще нікого від реальної загрози не врятувала, можливо це просто понти. Але понт міг би бути і дешевшим та й понтуватися особливої потреби немає, всі тебе і так знають, як облупленого. Мабуть Віктор Іванович серйозно відчуває якусь небезпеку для власного життя, а не будучи газовим олігархом, причини такого остраху треба мабуть шукати в минулому, де не весь час Балога був міністром. Але це тема іншої розмови.

Як стверджують все ті ж поінформовані джерела, в мові нового старого міністра з першого дня зазвучав акцент на Президентові України, на тому, який сам Балога йому відданий і як він виконає всі задачі поставлені перед ним В. Януковичем. Ті, хто був присутній на представленні нового міністра Андрієм Клюєвим кажуть, що і там тільки про Президента і говорив Балога у своєму короткому слові, яке без особливого ентузіазму та не дивлячись в сторону самого Балоги надав йому Клюєв. Кажуть, що вираз обличчя у Андрія Петровича у весь час виконання ним місії з представлення Балоги колективу був таким, що здавалось йому хочеться смачно плюнути. Другим месиджем у висловлюваннях Балоги зазвучало те, що у його роботі не буде ознак кадрової політики за ознаками партійної приналежності. Здається, що подібне мав би право говорити аксакал партії регіонів у перші дні після перемоги Януковича, а не Балога через рік. Але про яку партію говорив Віктор Іванович стало зрозуміло з його перших кадрових кроків. Як виявилось мова йшла зовсім не про Партію Регіонів, як дехто із наївних спочатку подумав. Правильно. Мова йшла про партію, яка здобула тотальну перемогу на останніх місцевих виборах у всіх регіонах України окрім Закарпаття. Єдиний центр.

Одразу ж не дивлячись на все сказане на публіку Балога вирішив, як мовиться брати бика за роги. А за традицією, що склалася в МНС робиться це руками Департаменту кадрової політики, що на чолі із незмінним керівником генералом Іваном Шевченко набув слави розстрільного взводу. Правда у самому взводі призабули, що за часів НКВС розстрільний взвод частенько наприкінці і сам розстрілювали, то і мочать постійно вчорашніх соратників наліво і направо. Таким чином недолугими руками Департаменту кадрової політики наприклад посада директора Департаменту економіки і фінансів, яку чотири роки поспіль обіймала Мирослава Малицька, успішно переживши на цій посаді чотири рази зміну керівників відомства миттєво стала атестованою (генеральською).

Але оскільки Балога мав на меті посадити в це крісло зовсім не генерала, а голову рівненської обласної організації партії ЄЦ пана Загреву, то беззахисну жінку стали травити на кожному кроці, щоб писала заяву про переведення на посаду заступника, бо інакше звільнити її можна аж через два місяці, а якщо розатестувати посаду, то вона автоматично залишається і далі директором департаменту. Як тільки заява була написана, посада тут же знову стала цивільною і її успішно обійняв Загрева. Взагалі у всій кадровій політиці Балоги, яку ми проаналізуємо, прослідковується призначення на посади у МНС трьох категорій людей. Перша – земляки із Закарпаття, друга – члени і активісти партії Єдиний центр, третя – вірні соратники по роботі в секретаріаті Ющенка. А звільнення з посад в основному торкається тих, кого призначив Нестор Іванович.

Прикриваючись на кожному кроці завданнями Президента, як стверджують джерела Балога вирішив у першу чергу змінити на відданих усіх керівників економічного блоку. В результаті під маркою оптимізації чисельності центрального апарату та уникнення дублювання функцій ліквідовуються Департамент ресурсного забезпечення та Департамент будівництва, реалізації будівельних Чорнобильських програм та забезпечення житлом. На їх місці утворюється Департамент матеріально – технічного забезпечення та капітального будівництва. Правда, проаналізувавши ми не знайшли жодної функції, яка була б спільною для двох ліквідованих Департаментів та яку вони б дублювали. В результаті на посаді директора новоствореного Департаменту опиняється не хтось із директорів ліквідованих Департаментів, а вірний соратник Балоги із Закарпаття Павло Главаті, який декілька місяців пропрацював в МНС під час першого приходу в міністерство Балоги у 2006 році, а з переходом Балоги в секретаріат очолив Бориспільську РДА. До речі шлях миттєвого заведення на посади держслужбовців у МНС людей з вулиці, обкатаний Департаментом кадрової політики, надзвичайно цинічний. Відповідно до Законодавства призначення на посаду в держслужбі може відбуватись шляхом проведення конкурсу, що займає більше місяця, шляхом призначення людини, яка перебуває в кадровому резерві на дану посаду(кадровий резерв формується на наступний рік) та шляхом проведення стажування на посаді. Таким чином пан Главаті призначається в один день радником Міністра, проходить успішно тижневе стажування і призначається на посаду директора Департаменту, а своїх посад позбуваються генерал В.Андрієнко, генерал І.Бабуніч, полковник Нікітенко, майор А.Дадіверін, С.Данилюк, які досить успішно пропрацювали в МНС не один рік на посадах керівників та заступників керівників ліквідованих департаментів. Але що таке роки успішної роботи в порівнянні із тижневим успішним стажуванням?

Правда, пана Андрієнка працевлаштували, призначивши його без наукового ступеню та вченого звання на посаду директора Інституту державного управління у сфері цивільного захисту МНС. Відбулось призначення пожежного без будь-якого досвіду викладацької, чи науково-дослідної роботи керівником над вченими, мабуть за те, що з приходом Балоги за власним бажанням миттєво звільнив посаду директора Державного Департаменту пожежної безпеки для ще одного закарпатського земляка Балоги Ернеста Улинця. Із посади директора Держпожбезпеки В.Андрієнко всього на декілька тижнів перейшов директором Департаменту ресурсного забезпечення, звідки попрямував в інститут, звільнивши посаду для Главаті. Беззаперечно така принципова позиція справжнього генерала заслуговує на те, щоб бути пригрітим Балогою десь на сіренькій посадці.

Далі пан Балога замінив начальника Управління юридичного забезпечення Р.Матвієнка на свою людину, призначивши на цю посаду пана Поворозника, кваліфікаційний рівень якого, як керівника юридичної служби центрального органу виконавчої влади за словами працівників МНС викликає сумнів. Також замінив начальника Управління протидії проявам корупції Є.Сцибана, призначивши на цю посаду, до речі незаконно, без згоди ГоловКРУ Яна Берназюка. Останній теж працював у секретаріаті з Балогою. Цей молодий обдарованець віком трохи більше 30-ти років встиг отримати ІІ ранг державного службовця та статус постраждалого внаслідок дій Прем’єра Тимошенко, яка, як пам’ятаєте не пустила його на засідання Кабміну замість представника Ющенка в Кабміні Шлапака, зіславшись приблизно на те, що Берназюк невідомо хто і стосовно нього в Кабмін від Президента не надходило ніяких офіційних документів. Берназюк нічого в МНС не розуміє, але всюди лізе.

Та сірим кардиналом МНС Балога привів із собою досвідченого апаратника ще з комуністичних часів Івана Васильовича Переходу, призначивши його керівником свого апарату. Біографію Переходи можна спокійно прочитати в інтернеті. Крім посад партійного функціонера часів розвиненого соціалізму Іван Перехода успішно пропрацював у секретаріаті Ющенка повних п’ять років на посадах керівника його канцелярії та заступника Балоги на посту Голови Секретаріату. Пан Перехода, зайнявши кабінет колишнього першого заступника Антонця одразу дав зрозуміти хто є хто в міністерстві та тут же взявся разом із новопризначенцями малювати нову структуру МНС. Цинізм цієї ситуації полягає в тому, що те, в якому вигляді має функціонувати міністерство доручили визначати людям, які тільки вчора самі дізнались, як розшифровується МНС, а які структурні підрозділи є в системі, дізнаються вперше і то мабуть із телефонного довідника. Але це ж свої люди, куди там до них генералам з вислугою якихось років по тридцять, які не одну надзвичайку розгребли. Як, наприклад генерал Квашук Василь Павлович, чи Марченко Григорій Борисович, директори провідних силових департаментів міністерства.

Дії Балоги в роботі міністерства взагалі викликають багато запитань. Обійнявши міністерську посаду, він тут же заявив про тотальне скорочення центрального апарату. Ще задовго до Президентського указу. При чому кого скорочувати, коли і на скільки ніхто не може розібратись до цього часу, бо відсоток, на який треба скоротити плаває в устах його наближених від 10,20 і аж до 50. Враховуючи такі разючі цифри і те, що "на манєжє всьо тє жє”, тобто хто малює структуру Ви вже зрозуміли, можете уявити, що тепер твориться в МНС. Кажуть, що Балога взагалі договорився до того, що керувати міністерством може чоловік зо 200. Щоб було зрозуміло, це фактично скорочення на 80%, якщо брати до уваги загін забезпечення МНС, працівники якого в центральному апараті не числяться, але фактично працюють там (до речі керівника загону теж змінили на свого). Чи 200 чоловік – це реальна кількість живих членів партії ЕЦ, чи Балога вирішив знищити міністерство, достеменно не відомо, але в такому вигляді система буде абсолютно некерованою. Простіше тоді вже віддати підрозділи МНС на місцях органам місцевого самоврядування, чи ОДА. Уявляєте, в разі виникнення серйозної НС, наприклад паводку, телефонує один мер іншому з проханням підкинути йому бійців. Навряд чи таку задачу на знищення МНС ставив перед Балогою Президент. Правда пафосу ситуації додають заяви про те, що скорочені посади віддадуть кудись там вниз, на місця. Ну про те, що твориться внизу і поговоримо трохи нижче. Світла на всю цю темряву проливають деякі висловлювання про те, що МНС можна було б приєднати до МВС. Тоді зрозуміло. Треба зльоту зробити з міністерства щось маленьке(в плані керівного апарату) по типу великого Департаменту, і сказати, що подивіться, яке ж це міністерство, їх всього 200, давайте приєднаємо їх до МВС, а я піду туди міністром. Тим більше, що ці 200 вже мої люди, хоч і не професіонали правда, але мої. Невже ступінь довіри до Балоги та надії на нього Януковича такі що сам Балога "уверовал” в те, що штанці МНС для такого велетня, як він замалі. Важко віриться. Але і на випадок фіаско Балога має свій план. Полягає він в тому, щоб не приєднувати до МВС, у випадку свого не призначення туди міністром, інспекцію техногенної та пожежної безпеки, очолювану його другом Улинцем. Для цього під Улинцем треба терміново створити власні територіальні підрозділи на місцях. І контролюй собі техногенку на здоров’я хоч до пенсії.

В таких грандіозних планах за неповний місяць фантазій голова Балоги так змучилась, що тіло вже встигло двічі відпочити за кордоном. Перший раз при поїздці на Закарпаття з метою святкування дозволу "Батька” на обрання рідного брата головою облради, а другий — у відпустку. Взагалі то, якщо по закону, то працівник набуває права на відпустку через шість місяців роботи. Чи для Балоги окремі закони? Якщо окремі, то тоді мабуть і ті, що регулюють питання державної таємниці. Бо, як стверджують джерела близькі до першого відділу МНС(це відділи, які в кожному ЦОВВ опікуються питаннями секретності) ні при першій поїздці за кордон ні при другій державний службовець Балога В.І., який має допуск до державної таємниці інструктаж у відділі не проходив і підписів його у спеціальному журналі інструктажів немає. Хіба що після виходу цієї статті у першому відділі МНС спішно переписують цей журнал, бо у нас можливо все. Чи може що його інструктували в Кабміні? То й це можна при бажанні легко перевірити. Якщо у нас всі рівні, і старі і нові, і ми бачимо, що за розголошення державної таємниці, наприклад порушується кримінальна справа проти колишнього першого заступника Мінтрансу, то можливо хлопцям Хорошковського варто було б звернути увагу і на дані факти, хоча б на предмет відповідальності адміністративної. А то мало про що і з ким говорив держслужбовець Балога за кордоном. Він може і без умислу, його ж просто ніхто не проінструктував, як себе вести за кордоном, що можна, а що ні.

До речі, про поведінку Балоги в міністерстві ходять такі чутки, що важко віриться. Чого вартий факт, коли міністр на колегії при всіх сказав, що у кримського генерала Мазіліна "вобше нима мозгіу”, а Народний депутат України Сергій Василенко "проходімєц”. Присутні на колегії стверджують, що при цих словах міністра хотілось провалитись під землю, бо генерал О.Мазілін, будучи членом колегії сидів у цей час перед міністром у другому ряду разом із своїми колегами. Про матюки в адресу інших ми вже говорили. Навряд чи Президент, призначаючи Балогу міністром дозволяв йому ображати та принижувати гідність людей, які не один рік свого життя віддали тому, щоб спасати інших. Така поведінка нагадує скоріше поведінку зарвавшогося периферійного авторитетчика, а не міністра. Але міністерство – це не мукачівський базар, а крісло міністра – не місце валютного міняйли десь біля залізничного вокзалу в Хацапетівці.