Слова національного гімну України повинні надихати на розвиток та світле майбутнє. Але такі слова іноді стають риторичним нагадуванням. А чи не означають вони, що може настати час, коли на запитання буде отримана позитивна або негативна відповідь?

Яким пророчими будуть слова гімну, залежить тільки від внутрішніх факторів. Зовнішні фактори можуть тільки прискорити, або загальмувати  історичний розвиток держави.

На наш погляд, можливі щонайменше три варіанти розвитку ситуації:

Варіант 1.  Найбільш імовірний з точки зору нинішньої ситуації в державі.

Владні структури як в центрі, так і в регіонах, не зможуть піднятися над вкрай важкою економічною та політичною ситуацією, що склалась в Україні за 20 років бездарного правління її лідерів. Будуть проводитися мляві реформи, в основі яких не будуть зачіпатися фінансові  інтереси олігархії та чиновників вищого ешелону влади (Президент, Уряд, Верховна Рада).

Залишаться високі зарплати, пільги та привілеї, пенсії для певних категорій чиновників та можновладців та їх обслуги (міліція, прокуратура, суди, СБУ, митниця, таможня служба).

Залишиться «тіньова» економіка та подвійні стандарти оподаткування, будуть розкрадатись державний та місцеві бюджети. Україна стане повністю імпортно залежною державою, експортуватись буде тільки сировина та робоча сила. Буде повністю зруйнована народна освіта та медицина.

Просування у всіх галузях буде залежати не від власного розуму та персональних здібностей, а від протекції та родинних  коренів, зв’язків та фінансових можливостей  претендента.

Вся напруга під час млявих половинчастих реформ буде покладена на безправний народ, що матиме мізерні зарплати та пенсії, буде поставлений на межу фізичного виживання. Середнього класу більше 50% не буде створено.

Багаті (10%) стануть ще багатшими, а бідні (більше 50%) стануть ще біднішими.

Це ми бачимо сьогодні і не бачимо у влади бажання чи вміння щось робити для корінного покращення ситуації в державі.

До чого це неминуче призведе?

Ще декілька років Україна витримає таку наругу над собою. Але скоро терпець народу обірветься і тоді настане справжня революція, яка змете існуючу владу та їх приспішників.

Наслідки будуть страшними, як для держави Україна (вона перестане існувати, розпадеться на декілька регіонів – буде кінцевий розвал великої держави), так і для її населення. Олігархи повтікають на Багами, а простий люд потрапить в чергове рабство до  іноземців.

Варіант 2. На  вимоги комуністів та їх прихильників в Україні буде спроба повернутися до соціалістичного минулого:

-         націоналізація приватної власності (пропозиція Тимошенко про     перегляд приватизації більш ніж 3 тисяч об’єктів);

      -  вся влада буде передана Радам як в центрі, так і на місцях;

      - повторення всіх соціалістичних методів керівництва,

        організації всіх сторін життя людей.

    Це шлях в нікуди. Чому?

-         Ніхто добровільно не віддасть того, що вже приватизовано.

         Значить, це знову буде червоний терор, громадянська війна,

          перерозподіл власності. Знову кров, насилля. Наслідки для

         України будуть ще страшнішими.

Варіант 3. В Україні з”явиться національний лідер, який за своїм моральним авторитетом зможе піднятися над нинішньою ситуацією, виголосити свій власний шлях розвитку та втілити його в реальне життя.

Що міг би запропонувати національний лідер нової формації?

А) Мати в своєму власному підпорядкуванні силові структури та органи державного управління з однодумцями на чолі, щоб утримувати ситуацію під час реформ під контролем.

Б) Зібрати олігархів легального та нелегального бізнесу, показати їм реальну нинішню ситуацію в державі – це шлях в нікуди.

В) Запропонувати  шлях національного примирення та активної участі місцевого капіталу у відродженні країни. Кожен олігарх повинен зрозуміти хибність та безперспективність нинішнього шляху України і добровільно взяти на себе зобов’язання поступитися частково власними інтересами в інтересах держави.

Всі повинні сплачувати податки  в високих розмірах, щоб модернізувати всі загальнодержавні структури та вивести економіку на шлях високоефективного сучасного розвитку (оновлення виробництва, високі технології, охорона довкілля, відновлення високотехнологічного  національного виробництва, створення робочих місць на нових  сучасних виробництвах, раціональне використання природних ресурсів, відмова від імпорту товарів широкого вжитку, забезпечення  власними продуктами,  створення сучасного житла, доріг, транспорту, освіти, медицини, тощо).

Реалізація принципу: «Багатий повинен платити більше для підтримання немічних та хворих, пенсіонерів, інвалідів».

Г) Обмежити в розумних межах зарплати, пенсії всім без винятку громадянам (поки що цього не дозволяє Конституція в нинішній редакції). Різниця не може бути більшою ніж 15 разів.

Д) Ліквідувати пільги тим категоріям, для яких встановлені високі зарплати та пенсії (депутати, міністри, судді, прокурори). Пільги залишити тільки тим, хто працював (служив)  у сферах, що пов’язані з підвищеним ризиком для життя та здоров’я (Збройні сили, міліція, шахтарі та інші  науково визначені категорії громадян).

Е) На перший час пенсії та соціальні виплати повинні забезпечувати реальні фізіологічні потреби людей, нормальні санітарні умови проживання людей.

Ж) Політичні діячі різних напрямків повинні  зупинитися  в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, спекуляції на спірних питаннях минулого. Історію залишити для дослідження історикам, бо її неможливо переробити, а можливо тільки переписати на догоду певним категоріям.

Вкрай важливо підвести риску під минулим та зосередитися на шляхах реалізації майбутнього.

На наше глибоке переконання уже на даний час Україні вкрай необхідно визначитися з моделлю держави в перспективі.

     Найбільш перспективним виглядає шведська (соціал-демократична) модель, де високі соціальні стандарти забезпечуються соціальною стабільністю,  високими податками, помірною експлуатацією людей труда,  терпимістю до людей іншої національності, віросповідання, укладу життя  та виховання.

Україна – європейська держава, тому шлях в Європу – це шлях соціально-економічних перетворень європейського зразку.

Запропонований шлях складний та важкий, але його необхідно визначити та почитати рухатися у вибраному напрямку.

Досить пустих балачок, час будувати Україну!

Декілька зауважень загального плану:

1.Чи розуміють лідери «Свободи», що їх погляди та дії штовхають Україну до громадянської війни та розпаду?

Чи змиряться росіяни, татари та інші  більше 100 національностей в Україні з ситуацією, коли   «Свобода» хоче вичавити їх із земель, де вони живуть споконвіку, де могили їх предків? Звичайно ні. А значить буде громадянський супротив, війна, кровопролиття.

 Росіяни, кримські татари, закарпатці, буковинці можуть піти з України, але тільки разом із територією свого проживання. І що, «Свобода» буде силоміць утримувати ці землі у складі України? Якими силами? Кількома обмежено боєздатними бригадами українського війська?

2. Чи розуміють лідери «Свободи», що в умовах демографічної кризи не реально вимагати «Україна – для українців»? А хто буде обробляти українські землі, працювати в шахтах, на металургійних комбінатах, якщо в Україні залишаться тільки українці? Чи може будемо тоді приймати «рабів» із сходу та півдня?  

Але, як свідчить історія,  «раби» колись повстають проти своїх гнобителів.

То може доцільно проголосити лозунг «Україна – для народу України»?!

3. Чи розуміють деякі  українські лідери, що вимагаючи переваги однієї національності над іншими, вони провокують тільки конфлікти?

 В Криму, як тільки татарське населення досягне 50%, буде проведений Косовський варіант (якщо раніше не буде реалізований варіант Південної Осетії)..   

Наслідки – розпад України на декілька «удільних князівств» із своїми місцевими князьками. А в перспективі – поглинання таких князівств сусідами.

І що залишиться від «Неньки України»?

То чи не пора зупинитися?!